Коли видатний письменник дивиться на небо, він, мабуть щось хоче побачити там? Ні, він згадує своє дитинство, і вже перед нами стоїть маленький хлопчик Михайлик, який народився в мальовничій місцевості на Вінниччині. Згадується матуся, Ганна Іванівна, така добра, ласкава, невтомна трудівниця. Саме вона навчила свого сина любити кожну травиночку, милуватися ррсою вранці та заходом сонця ввечері, вслухатися в «бентежні звуки далеких звоніва, що їх струшують на землю з високого піднебесся оті казкові гуси-лебеді, повертаючись весною з далекого вирію.





А скільки доброго зробили для Михайлика батько, дід Дім'ян, колишній крі:, пак, дядько Микола, якого прозивали Бульбою, бабуся, яку дуже любив. Усе.г дитинство було сповнене незвичайним, романтичним, казковим, — все це оточувало майбутнього письменника змалечку. Вже через багато років Михайло Панасович Стельмах у своїх чудових повістях «Гуси-лебеді летять» і «Щедрий вечір» про все це розповість своїм читачам. І кожен із нас зможе побачити перед собою образи простих, добрих, щирих трударів, серед яких пройшли дитячі роки малого Михайлика. Якось хлопчик побачив виставу в сільській хаті-читальні. Враження було таким сильним, що він сам вирішив написати п'єсу.

і тіжікиночей віл працював надінеюі Але написав Може, це було дещо наївним, щирим, а вже потім, через багато років, цей потяг до письменства переріс талані. Було у письменника нелегке життя: навчання, служіння у лавах Черенки Армії, війна, госпіталь, ліхування. Навіть у такі моменти Михайло Стель- писав про свою любов до землі, про страшні часи, коли гинуть друзі. Але кігля перемоги з'явилися інші твори, такі різноманітні і цікаві. Автор пише
Іішї, і романи, і п'сси, і кіносценарії, і повісті, і статті. Але все-таки перевагу»іін н адає лрозі, особливо романам і повістям. Червоною ниткою через його твор-іігть пройшла любов до людей, до землі.

Нкось автора спитали про роль сюжету в літературному творі, на що М. Стель-мях відповів: «Сюжет — вигадане слово. Я не визнаю його і цураюсь, як домо-ІІМІШ». Е цьому і простежується своєрідність композиції у творах письменника. ('кільки їх було написано, але дитячі спомини про друга Петра, про книжку Пригоди Гома Сойєра», яку так хотілося почитати, про дівчинку Любу, — все ім> яалиіпсилося в пам'яті письменника і його незабутній повісті еГуси-лебеді ле-і-нть», де малий Михайлик переживає стільки подій у своєму дитячому житті. І цім; Михайло Стельмах був гарним батьком для свого сина та дочки, ростив їх у любові, розповідав про все те, що так любив із дитинства. Саме тому, мабуть, молодому поколінню так подобаються твори цього письменника.