А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я
Доля народу у кіноповісті О Довженка «Україна в огні» - сочинение





1943 рік. Українські міста і села палають у вогні, перетворюються на руїни. Народ переживає трагедію, коли наші війська змушені були тимчасово відступити. Почалася довга окупація, яка спричинила партизанську боротьбу.
Саме в цей час О. Довженко створює кіноповість «Україна в огні» — один з кращих творів воєнного часу. Та ця кіноепопея не сподобалась Сталіну. Він її заборонив друкувати. Чому так сталося? Чому «Україну в огні» назвали антирадянським, націоналістичним твором? А причина в тому, що автор був відвертий з читачами, сказав гірку правду про тогочасні колгоспи, про Червону Армію, про органи внутрішніх справ. Про те, як доведено український народ до зубожіння, до безправ'я, як в людях вбито гідність і почуття національної гордості.
Довженко говорив: «Написав я «Україну в огні» з огненним болем у серці і палким стражданням за Україну, що перебувала в німецьких] лапах, з болючим жалем і страхом за її долю...»

Сама назва вже говорить за себе: головним образом твору є Укра-І їна, пригноблена, стражденна, знедолена і знівечена фашистами та) більшовиками.
і перед «духовним зором виникла вся Вкраїна в огні, у множестві) страждань і тяжких протирічивих, трагедійних стиків. Велика нещас-{ лива земля».
«О українська земле, як укривавилась ти! Ріки кров'ю поналивано, озера слізьми та жалем. Байраки й переправи трупом запалися...
Світе мій убогий! Де на тобі пролилося стільки крові, як у нас на Україні? Де стільки передсмертних криків, сліз, відчаю? Горе розлилося по недобитих вокзалах.»

«Я народився і жив для добра і любові» — так про себе говорив цей унікальний феномен доби, бо жив і творив Олександр Довженко для людей. Всі його твори пройняті любов'ю до України, значить — передусім українців: працьовитих, винахідливих, терплячих, співучих, мужніх...
Як йому хотілося змінити світ на краще, оповити, очистити від фальші. Митець оспівував творчу людину, яка невтомно працює, яка бореться із злом, несправедливістю, черствістю і байдужістю.
Нова влада давала надію на щасливе майбутнє. Але пізніше з'явилася прірва, яку «котилося суспільство».
Коли ж відчує це Довженко, то почне прозрівати від облудного сну, і це стане для нього трагедію.

 
Завдаватимуть нестерпних мук внутрішні суперечності. Партійні керівники нав'язували тематику творів. Довженко, як і багато інших письменників, змушений служити фальшивим ідеям. Та все ж внутрішня воля бере верх, він правдиво показує те, що його мучить. У повісті «Земля» митець, змальовуючи колективізацію села, проводить основну думку: життя не можна вбити, воно продовжується до будь-яких обставин, воно торжествує. Особливо вражає його «Щоденник», у якому майстер відкриває свою душу, свої болючі рани: «Сьогодні я знову в Москві. Привіз з Києва стареньку свою матір. Сьогодні ж узнав од Большакова і тяжку новину: моя повість «Україна в'огні» не сподобалась Сталіну, і він її заборонив для друку і для постановки. Що його робити, ще не знаю. Тяжко на душі і тоскно. І не тому тяжко, що пропало марно більше року роботи, і не тому, шо возра-дуються вразі і дрібні чиновники перелякаються мене і стануть зневажати. Мені важко до свідомості, що «Україна в огні» — це правда. Прикрита і замкнена моя правда про народ й його лихо. Значить, нікому, отже, вона не потрібна і ніщо, видно, не потрібно, крім панегірика. (26/Х/ 1943)» Болісно вдарила ця звістка по Довженку. Його було вислано з України як ворога. І 27 липня 1945 року він знову занотує у своєму художньому документі: «...Товаришу мій Сталін, коли б Ви були навіть Богом, я й тоді не повірив би Вам, що я націоналіст, якого треба плямувати й тримати в чорнім тілі. ...невже любов до свого народу є націоналізм?» І через 2 роки ці ж думки терзатимуть йому душу. П'ятого вересня 1945 р. він запише: «Не хочу я мучитись! Не хочу оплакувати своє вигнання з України. Не хочу хоронити себе на чужині. ... Я не Хрущову належу. Я не його прикріплений. І не Україні одній я належу. Я належу людству як художник, і йому я служу, а не кон'юнктурним намісникам України моєї і їх лизоблюдам і гайдукам п'яненьким. Мистецтво моє — мистецтво всесвітнє. Буду творити в ньому, скільки вистачить сил і таланту.» Нікому не вдалося поставити на коліна цю велику людину, не пішов він проти совісті і свого народу, бо він незламний, а тому — безсмертний.





Ну а если Вы все-таки не нашли своё сочинение, воспользуйтесь поиском
В нашей базе свыше 20 тысяч сочинений

Сохранить сочинение:

Сочинение по вашей теме Доля народу у кіноповісті О Довженка «Україна в огні». Поищите еще с сайта похожие.

Сочинения > Сочинения по украинской литературе > Доля народу у кіноповісті О Довженка «Україна в огні»
Сочинения по украинской литературе

Сочинения по украинской литературе


Сочинение на тему Доля народу у кіноповісті О Довженка «Україна в огні», Сочинения по украинской литературе