Василь Стус… Це ім’я викликає подив, бо життя його було коротке, але яскраве. Доля - трагічна. Творчість - національна гордість, бо є духовним надбанням. В чому ж його сила і своєрідність таланту?! Так, саме таланту XX століття. Його поправу можна назвати Людиною з великою букви, бо вболівав за свій народ, переживав із ним печалі і радощі, був патріотом своєї землі, справжнім громадянином країни. У своїх поезіях Василь Стус відтворив добро і справедливість, правду і гуманність. Він не мислив життя без України, ця безмежна любов проходила через усі його твори.
* О, земле втрачена, явися
* Бодай у зболеному сні
* І лазурово простелися,
* Промийся мертвому мені!
* І поверни у дні забуті;
* Росою згадок окропи,
* Віддай усе благій покуті
* І тихо вимов: лихо, спи!…
* Сонця хлопочуться в озерах,
* Спадають гуси до води,
* В далеких по життєвих ерах
* Мої розтанули сліди.
* Минуле, озовися, де ти?
* Забуті радощі, жалі.
* О, земле втрачена, явися
* Бодай у зболеному сні,
* І лазурово простелися,
* І душу порятуй мені.
Твори Стуса напливають на читача сюжетними гомінливими хвилями, вливаються в душу, суще, розум. Мало знайдеться серед його поетичної спадщини «сюжетних» віршів, які читач міг би переповісти своїми словами Його поезія - новаторська за своєю суттю, оригінальна філософським осмисленням буттям, вона нелегка для розуміння, бо поет часто відходить від устнов-лених канонів образотворення, смислів деформує слова й поняття. Він розмірковує над сутністю людського існування, шукає шляхи боротьби за людську правду.
* Сидять по шпарах всі мужі хоробрі ,
* Всі правдолюби, сорт би вас побрав!
* Чи людська добрість - тільки доти добрість,
* Поки без сил, без мужності , без прав
* запомогти, зарадити, вступитися,
* Стражденного в нещасті прихистить
* І зважитись боротися, щоб жити,
* І зважитись померти, аби жить?
Здебільшого вірші у збірках «Круговерть» та «Зимові дерева» - роздуми над життям людини, виступити проти переслідувань, утисків усього українського. У табірних поезіях звучить мотив трагічної долі, самотності, приреченості. В. Стус також перегортає заплямовані сторінки історії свого народу: міжусобиці в Україні, братовбивства, продаж українців у ясир, підняття руки на матір, У вірші «За літописом самовидця» автор подає жахливу картину: Украдене сонце зизить схарапудженим оком,
* Мов кінь навіжений, що чує під серцем ножа
* За хмарою хмари.
* З димом пожарів - високо
* Зоріє на пустку усмерть сполотнілим божа.
Як бачимо, його поезія - це біль свого часу. Він відчував її гостро і тонко, він пророкував так точно, що ми зараз дивуємося. Все це робить його неповторним, вічним.
Ну а если Вы все-таки не нашли своё сочинение, воспользуйтесь поиском В нашей базе свыше 20 тысяч сочинений
Сохранить сочинение:
Сочинение по вашей теме Новаторство поезії Василя Стуса. Поищите еще с сайта похожие.