Народ, у якого відсутні ті, хто ведуть його до майбутнього, ніколи не досягне його...
Кожен народ має душу. Народна душа — це співці слова і духу народного. Одним із них є Іван Якович Франко. У поемі «Мойсей» він висвітлює проблему відносин між вождем і народом. Вождь і народ — це дві частини одного цілого. Якщо не буде першого — то не буде й другого, і навпаки.
Вождь веде свій народ до кращої долі. Він бачить те, чого не бачать інші, й бажає передати їм свої знання, вкласти в них свою душу і своє серце. Якщо народ — це тіло, то вождь — це його очі. Чи багато здатна зробити сліпа людина? Ні. Та нікому не потрібні очі, якщо вони вже не здатні бачити, бо вождь, що втратив свій народ, втратить і свій зір, що сягає в майбутнє...
Але яка доля у поводиря нації? Вона значно тяжча за долю звичайної людини, адже передбачає громадянську відповідальність. Народ лякається труднощів, які чекають його на шляху по пустелі, і євреї відвертаються від Мойсея. Але пророк живе своїм народом і не може викинути зі свого серця любов до тих, хто відрікся від нього. Мойсей стає на перехресті й не знає, яку дорогу обрати. Якщо він обере можливість залишитися зі співвітчизниками, то зрадить Бога, у якого свято вірить. Якщо ж він буде далі виконувати свій обов'язок, то або помре, або буде змушений назавжди покинути єврейське плем'я.



 





Зіткнулись два почуття: обов'язку та любові до народу. Перемогти не може ні перше, ні друге. Обидва є рівними для пророка, і він не знає, якому віддати перевагу. Тому Мойсей іде молитись, відчуваючи, що молитва допоможе йому. І дізнається, що євреї дійдуть до обіцяної землі, але його вже не буде з ними.

Мойсей помирає, але його совість чиста, бо він знає, що прожив життя не марно, віддавши його своєму народові.
Іван Франко — також пророк, бо він присвятив власну працю високій меті: боротьбі за кращу долю українців. Своєю творчістю він закликає завжди йти вперед, ніколи не опускати руки. «
У поемі «Мойсей» автор показав, що навіть ті люди, що довго перебували у неволі, сорок років блукали по пустелі, знайшли своє щастя, бо їх до нього привела наймогутніша сила і найбільший скарб — народний дух.

Ми маємо цю силу в собі, і тому Україна колись обов'язково відродиться й займе у світі те місце, яке їй по праву належить.