Безперечно, одна з найгірших людських вад — це заздрість, тобто ревносте ставлення до надбань і досягнень інших. Саме через заздрість у цьому пиїті коїться найбільша кількість злочинів, відомі навіть випадки, коли через еяадрістьбрат вбивав брата. Чому це так? Спробуємо з'ясувати.
Почуття заздрості виникає у людини, коли хтось із її знайомих здобуває собі
тг, про що вона давно мріяла, аби ж коли хтось виявляється кращим, успішні
шим. Людину одразу починає щось «гризти», примушуючи робити необдумані
Іічинки. Той, хто заздріть, не може контролювати свої дії, бо весь час думасіпро
переваги і здобутки інших, забуваючи про власні.

Про заздрість писали ще у Біблії. Згадаємо історію Каїна та Авеля, в якій розповідається про те, як через заздрість Каїн вбив свого брата, за що був навіки проклятий. Або на драму «Моцарт і Сольєрі» О. С. Пушкіна, яка була заснована на реальних подіях. У цьому творі також показаний нищівний влив заздрості на особистість.

Люди виділяють таке поняття, як «біла заздрість», тобто добра, незлоблива. На мою думку, заздрість не може бути такою, оскільки, якщо вже ти відчуваєш якесь хвилювання через здобутки інйшх, то ти заздриш, а це не може бути добрим.
Таким чином, ми бачимо, що заздрість дійсно руйнує наше життя, тому треба радіти досягненням інших і не забувати про власні.

Заздрість — це ревностне ставлення до здобутків оточуючих, несвідоме прагнення мати щось, що є у інших.



 




Уже саме поняття викликає у нас негативні емоції й асоціюється з чимось недоброзичливим. Але, незважаючи на це, виділяють «чорну» и «білу» заздрість.

Хоча кожен із нас і усвідомлює свою неповторність та індивідуальність, але
не оминає нагоди порівняти свої уміння і досягнення з надбаннями інших. Особ
ливо часто це спостерігаємо в професійній діяльності. У телепередачі «Чесний
детектива» описували таку ситуацію. Співробітниця рекламного агентства, за
здрячи таланту етажерки, підмінила її роботи і видала за свої власні.

Заздрість — дуже сильне почуття, яке може засліпити людину, зробити її аг-
ресивною, здатною на необдумані вчинки. Варто лише згадати епізод із Біблії, коли Каїн убив Авеля, рідного брата. В цьому випадку заздрість довела людину до страшного гріха.
Психологи кажуть, що, заздрячи комусь, ми підсвідомо вважаємо себе неспроможними досягти бажаного. Та найчастіше заздрість є невиправданою,
а іноді навіть безглуздою. Так малюка Цахеса, героя однойменної казки-нове-
ли Гофмана, занапастило його ревносне ставлення до зовнішньої краси людини
(сам він був потворним карликом).

Вважається, що заздрість може бути світлою, тобто доброзичливою. На мою думку, саме таке почуття сповнює полковника Аносова (оповідання О. Купрі-на «Гранатовий браслет»). Він захоплюється безкорисністю кохання Желткова і радіє, що саме на долю його племінниці випало щастя пізнати таку любов.

Отже, заздрість — почуття неоднозначне, яке полягає у прагненні людини розділити успіх оточуючих, відчути, що вона здатна досягти більшого.