Олекса Стороженко народився 1805 року в селищі Лисогорах на Чернігівщині в родині офіцера, нащадка давнього козацького роду. Потім він навчався я губернській гімназії міста Харкова. Олекса також служив у війську, брав участь у російсько-турецькій війні. Після відставки він став чиновником.
Спочатку Олекса писав російською мовою, зокрема це роман «Брати-близня-га» і різні оповідання. Друкував він твори у журналі «Основа». Окреме місце її доробку українською мовою займають його гумористичні оповідання «Скарб», «Вуси», «Голка», «Закоханийчорт».
Твори Стороженка засновані на використанні українського фольклору, демонології. Фантастичні елементи в них поєднуються із зображенням селянського побуту, народних звичаїв. Присутній в оповіданнях образ оповідача, що робить морально-етичні акценти в зображуваних ситуаціях, спонукає читача до роздумів і оцінок.

Є такий відомий вислів: «хочеш бути щасливим — будь!».
Що ж таке щастя? Щось матеріальне чи навпаки, ефірне та гнучке, незвичайне і повсякденне водночас? Для багатьох щастя — це мрія, що не має форми та матерії.
А мрії іноді бувають настільки вибагливими, що стають божевільними. Та
нкими б оригінальними не були б людськи думки, зрештою всі бажають бути
щасливими. Не завжди успіх - це щось конкретне. І коли мрія отримує форму,
то іноді виявляється зовсім не тим, що людина намагється уявити.

Дивним видається уявлення про щастя селян з казки Олекси Стороженка з глибокою назвою «Скарб». Вони вважали щасливою людину, яка все своє життя лежала на печі і лише відкривала рота, як те голодне новонароджене пташеня, щоб поїсти. Хибну думку породила заздрість, а заздрість, як відомо, присипляє здоровий глузд. Фортуна не посміхається тим, хто не докладає зусиль, щоб бути щасливим. Існує ж багато людей, що понад усе прагнуть виграти в лотерею. Але жага легких грошей вбиває в них бажання працювати і самовдосконалюватися.




 





А між тим, не треба вважати щасливим того, хто залежить від випадкового щастя. Така залежність, мабуть, булаівПавлуся. А якщо б він не знайшов такої дружини, яка б не тільки кохала його як свого чоловіка, а й була йому матір'ю; якщо б золоті монети не сипалися на нього просто з неба; якщо... Тоді Павлуся ? навряд чи вважали б щасливим, яким він, власне кажучи, і не був. Уявіть собі ; на хвилину, що у вас немає друзів, з якими можна було б про щось безтурботно ' потеревенити; вам навіть нічого згадати, бо ви не висовували носа далі своєї ха- \ тини; про те, як виглядають рослини і тварини, дізнаєтесь лише з розповідей... Стає сумно? Мені також. Тому врешті-решт спадає на думку, що заможність і все інше, що її стосується — це всього-навсього бояус. Щоб не виникало най-сумніших думок від безнадії. Можливо, образ Павлуся якраз є прикладом най-нещаснішої людини...


А може, він цінував, що має, і тому фортуна була уважною до нього?

Є люди, які працюють ледь не цілодобово, недосипають і недоїдають, але вважають себе щасливими, тому що Бог подарував їм кусень хліба. А інші, котрі незадоволені своєю долею, звинувачують у своїх проблемах курс долара, погоду і пасажирів тролейбуса, скаржаться на державне правління і низьку заробітну платню. Таким людям складно жити в цьому світі...
Хлопець дивується, чому його дівчина зраділа настільки, що їй бракує слів. * А він лише приніс їй оберемок кульбабок. «Це ж не троянди», — подумає він і додасть: «Ох, ця жіноча логіка!»

Але що цікаво, цей же хлопець, як і кожен з нас, не дасть однозначної відповіді на питання: «Що може зробити тебе щасливим?» Одразу в уяві виникають образи: гроші, гроші, ще раз гроші, жінка-красуня і чарівні діти, янголятка з наївними оченятами та рогаткою в руці.
Або... Або він зрозуміє, що йому для щастя потрібна лише його дівчина із сонячними квітами на долонях. У цьому разі парубок ще не безнадійний.

Ми теж вже потім згадуємо про моральні цінності, про радість, турботу, любов... Про всі ті речі, що запалюють вогник в наших очах, дарують спокій нашому серцю. А між іншим, ви помічали, що щастя приходить лише до щасливих людей?
Щастя, мабіть, вимірюється тими моментами, коли на душі так хороше, що виростають крила. Ми самі є його творцями. І людині для цього творіння вже дали фарби і полотно. Потрібно лише змахнути пензлем і відтворити свою мрію. І зовсім не важливо, що ви добре малюєте лише хатинку або квіточки.
Бо якщо хочеш бути щасливим, ти просто можеш ним бути. Тобі ніхто не заважатиме, окрім тебе самого.