Кривава, попалена, розбита, порубана, знедолена, в загравах пожеж — такою була Україна в буремні роки війни. Страшне горе принесли німецькі зайди. Чотири роки чинили наругу над людьми ці негідники! У кіноповісті «Україна в огні» Довженко засуджує фашизм. Засуджую і я носіїв коричневої чуми. Вони викликають у мене ненависть і презирство.
Україна — це передусім українці. У повісті вони змальовані працьовитими, винахідливими, терплячими, співучими та мужніми. Але не всі. Ось Павло Хутірний став зрадником, бо не розумів вічних істин, не знав рідної історії.

Довженко створив величні й прекрасні жіночі образи. Усі вони уособлюють образ України. Це і берегиня роду Тетяна Запорожець, її дочка Олеся, Христя Хутірна, Мотря Левчиха та ін. Олеся — найближча серцю автора. Вона глибоко переживає окупацію. «Ой, Боже мій! Що ж воно буде з нами?» — вигукує вона. З «нами» — це з родом, рідним селом, усією Україною. Скільки горя перенесла ця дівчина! Постаріла, посивіла, але залишилася прекрасною душею. До останнього молилася вона за свого Василя. І діждалася його.


 




Образ Христі — найтрагічніший у повісті, бо її привселюдно в пар тизанському загоні засудили за щирість і правду, за добре слово про свого чоловіка. Вона не вчинила жодного злочину, а її, порядну жін-; ку, обізвано найбруднішими словами — «повія», «устілка». Ця дівчина І засудила прокурора як людину несправедливу й брутальну, як проку- рора окупаційного режиму.


; Образ України доповнюють чоловічі персонажі. Це славна роди- на Запорожців, які втілюють мужність і силу українського народу. Це і славні козаки-запорожці: Кравчина, Товченик та інші воїни. І У своєму творі О. Довженко засуджує війну, окупацію, а також І евакуацію. Бо хіба не злочин залишати землю на поталу ворогові? [ Тільки морально слабкі люди здатні були на це. Вони «дременули ; туди, де спокійно жити». 1 не зрозуміти їм, як багато важить для них земля, хата, могили дідів і прадідів. Я теж зневажаю втікачів, серед 1 яких був і Лиманчук.

Повість прочитано до кінця. Але не зникає з моєї уяви жах війни, : жах, про який «не забудуть і потомки в віках». Бо пережив народ велике
горе. І загоїти рани не можна так швидко. Потрібен час, який вилікує.