Тема України проходить майже через усі поезії В. Стуса. Хоч би що він не пи-' сав: про свою дружину й сина, про себе й свою самоту, про дроти: Мордовії чи сопки Колими, про життя і смерть — завжди і скрізь,; названа чи не названа, стоїть за цим постать утраченої Батьківщини. Україна — це трунок, що п'янить поета і надихає його, це трутизна, що вбиває його тіло й веде до загибелі.

...за стодолами вітчизна, перестрашене пташа, то мій трунок і трутизна, нею витліла душа.
У вірші В. Стуса «Як добре те, що смерті не боюсь я» окреслено його страдницький життєвий шлях. Хрест, який випало нести поетові, — це Україна. Невід'ємною часткою його життя було служіння словом знедоленій своїй Вітчизні. Поет незламний у своїй боротьбі, не схиляється перед суддями, бо
...жив, любив і не набрався скверни, ненависті, прокльону, каяття.
Однак В. Стус вважав покликання поета другорядною справою. Першочергова — бути людиною: «Поет повинен бути людиною. Такою, що, повна любові, долає природне почуття зненависті, звільнюється од неї, як од скверни».


 






У найтяжчі роки свого життя, перебуваючи на засланні, у всьому Василеві Стусу ввижалася Україна. Ось поет вгледів на колимськім морозі калину. Та цвіте вона на чужині рудими слізьми. І одразу ж — яскравий спалах споминів:
Неосяжна осонцена днина, і собором дзвінким Україна написалась на мурах тюрми.
Собором вимальовується йому Батьківщина на сірих, мертвих тюремних стінах. Дзвони, сонце, радість, свято. Собор... Святе, високе, прекрасне, богоподібне в людському житті. Та замість того навкруги безгоміння, безлюддя, сніг...

...і котилося куль-покотьолом моє серце в ведмежий барліг.
У цьому ведмежому барлозі згасне зірка життя пристрасного борця за свободу України. На чужій землі зійшлися кінці й початки.

З кожним віршем В. Стуса тема України поглиблюється. Жахливі часи історії України, коли торгували рабами-українцями у ясир, знайшли своє відображення в поезії «За літописами Самовидця». Навіть коли поет пише свої рядки, присвячені коханій, то й тут йому бачиться рідна земля: «запарувала духом твоїм земля». Так, його поезія була жива однією любов'ю — любов'ю до України.