Валер'ян Підмогильний народився 2 лютого 1901 року в селянській родині степового селища Чаплі під Дніпропетровськом.
У 1917 році закінчив катеринославське реальне училище, в стінах якого написав свої перші оповідання.
Валер'ян Підмогильний поволі виходив на шлях психологічного реалізму.
Іван Франко писав, що «головна річ — людська душа, її стан, її руки в таких чи інших обставинах».
Оце прагнення відчувати стан і рух людської душі й було провідним для новобранця літератури.
Естетичний, філософський етичний аспект аналізу творів В. Підмогильного давав можливість окремим дослідникам побачити й концептуальне сприйняття світу.


 




Людина і обставини, колективне і особисте, сліпі інстинкту природи і обов'язкова мораль, суперечності прагнень розуму і серця, все це постало першочерговою проблемою під пером прозаїка.

Він одразу взяв приціл на найвищу вершину творчості — психіку особистості, яка гостро осмислює навколишній світ.
Письменник намагався бачити правду життя, твердо зважувати здатність л юдини до різкої зміни соціального і духовного існування.

В. Підмогильний уже в перших своїх оповідання, виявив особливу зацікавленість сферою підсвідомого. Спокійний і миркни Ваня («Ваня») зворушений ниглядом застреленого улюбленого пса, пристає на пропозицію агресивного то-нариша добити тварину, що вкрита мухами, здавалося ворушилася.

Порушення емоційного балансу активізує механізм підсвідомого — таким < один наскрізних мотивів у прозі В. Шдмогильного.