А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я
РЕЦЕНЗІЯ НА КІНОФІЛЬМ ПАВЛА ЧУХРАЯ «ЗЛОДІЙ» - сочинение


Життя тече своєю чергою. Багато чого міняється: на місце старого
приходить нове. Це можна сказати про історію, про життя людей, їхньому побуті. Але, незважаючи на нововведення, ми відчуваємо наш нерозривний зв'язок з минулим. Її можна простежити на основі фільмів, які, як ніщо інше, відображають реальне життя. Кінематограф відіграє важливу роль у житті людини: ми можемо вчитися по фільмах на помилках киногероев, оцінювати різні життєві ситуації, аналізувати й робити свої висновки й умовиводи. Звичайно, багато чого залежить від змісту того або іншого фільму, від його постановки й гри акторів.

Прикладом тому, на мій погляд, може бути фільм Павла Чухрая «Злодій», головні ролі в якому зіграли Володимир Машков, у ролі Толяна, Катерина Редникова, у ролі Каті, і Миша Филипчук, в образі шестирічного Саньки.
«Я народився відразу після війни, у сорок шостому. Батька я ніколи не бачив, він умер за півроку до мого народження, але все дитинство я думав про нього, намагався собі його представити». Такими словами починається кінострічка. Уже із цього можна зробити висновок про те, що маленькому хлопчикові важко без батька, йому потрібна його підтримка й розуміння. Кожній людині із самого дня народження потрібні батьки, які любили б, цінували й допомагали встати на ноги ще маленької, але вже особистості. Гарні батьки намагаються дати своїм дітям все найкраще, виховують їх на основі нравст-
венних цінностей. І коли дитина виростає, у нього формується свій власний погляд на життя, на базі батьківського виховання. Згодом людин починає не тільки любити, але й поважати своїх батьків за те, що вони сформували його як людину, причому Людини з великої букви. І дуже важко буває тим, у кого немає батьків.

Дія картини розвертається з осені 1952 року. Пам'ять переплутала, що бачив хлопчик і що зрозумів потім, але поїзд, у якому він їхав зі своєю молодою мамою, він запам'ятав назавжди. Там вони знайомлять із військовим по імені Толян. З історії ми знаємо, що в 1952 році у влади був Сталін. Це була епоха, коли розвивалася й міцніла система, що опиралася на апарат, на репресивні органи. Обстановка провінційного містечка, куди приїжджають герої фільму, повністю несе нас у той далекий час. На стінах будинків ми бачимо червоні прапори, усюди ходять патрулі, що спостерігають за порядком, у коммуналке, куди попадають герої кінострічки, живуть люди, по побуті яких можна визначити уклад життя народу того часу. Саня з мамою й із красенем офіцером, що ввійшов у їхнє життя, починають жити однією сім'єю. Що може бути краще гарної сім'ї для хлопчика, що мріє про батька? На перший погляд всі дуже добре: Катя й Толян люблять один одного. Катерина щаслива, що в неї є сім'я, що вони будуть жити разом і виховувати сина, і ніщо їм не перешкодить, але... Як часом буває жорстока сувора реальність. Кохана людина, опора сім'ї, виявляється професійним злодієм. Грабуючи людей, Толян не замислюється про наслідки. Так, добре жити хочуть усе. Як говориться: «Красиво жити не заборониш». Але якщо розібратися, то гроші - це не найважливіше в житті, на них не можна купити любов, здоров'я, честь і совість, не можна побудувати щасливе життя, що приносила б радість і користь не тільки тобі, але й іншим людям. Ограбувавши одну, потім іншу квартиру, Толян не може зупинитися. Грабіж - це його життя, без якого він не може існувати. Він сам сказав: «Мені моє життя подобається, і іншої мені не треба», И це насторожує. Адже людина сам не розуміє того, що він робить, заподіюючи страждання іншим. Боровская життя зробило Толяна грубим, лицемірним, жорстоким.

Це дуже добре простежується за його словами, що йде через весь фільм: «Бий чим потрапило, рви зубами, лягай ногами, але щоб запам'ятали, інакше ти не мужик». Від цього стає просто моторошно. Адже кулаками махати може кожний, а зрозуміти людей часом дуже важко. Яким же може вирости Саня, якщо його вчать тому, щоб його боялися, щоб він бив людей, змушував скоритися своїй волі «вільного» людини? Адже психіка дитини дуже хибка й сприйнятлива. Маленькому хлопчикові часто є тінь батька. Він потрібний йому, як кожній дитині. Спочатку він не хотів жити з Толяном, але поступово Сашко шукає в ньому опору, хоча й побоюється його. Він хоче стати військовим. Хлопчик повірив у нього, йому здавалося, що Толян - теперішній чоловік, на який потрібно рівнятися, Сашко був сильно здивований, коли Толян сказав, що Сталін його батько, із цікавістю дитини розглядала наколки на його тілі. Сані було важко розібратися в тім, що таке життя, і він питается зробити це за допомогою Толяна, але тінь батька не перестає приходити до нього. Котячи, як і будь-яка мати, не хоче для своєї дитини батька-злодія. Вона якось сказала, так, між іншим, що є люди, ним чуже тяпнуть - одне задоволення. Це свого роду протест, небажання миритися з безправ'ям. Котячи стояла перед важким вибором: залишитися з Толяном, але невідомо, що чекає її й сина з ним у майбутньому, або виїхати, растаться зі своєю любов'ю. Насправді Толян не любив Катю, а просто прикривався нею. Така ситуація може трапитися з кожним. Мені подобається те, що фільм відбиває реальне життя, нехай навіть і жорстоку. Катька не змогла виїхати від Толяна - адже вона дуже сильно любила його. Його піймали й посадили на сім років у в'язницю; хоча крадіжки не були розкриті, проте, як співається в пісні:

Эх, дороги, пил так туман,
Холоду, тривоги, так степовий бур'ян.


 
Знати не можеш частки своєї, Може, крила складеш посередині степів. Коли Катя й Сашко чекали Толяна в пересильної в'язниці, мені мимоволі згадався вірш Зінаїди Гиппиус: У минулому гріхів так несамовито багато, Що й оглянутися страшно на Бога. А почуття й переживання Каті й Сани за Толяна чомусь нагадали мені Ганну Ахматову і її «Реквієм». Як тільки машина повезла ув'язнених, Санька кинувся слідом за нею, кричачи: «Папка, папка, родненький». З тих пор йому не з'являлася більше тінь батька. Напевно, тому, що він зрадив його. Після цього все життя хлопчика міняється: мати вмирає від перитоніту, а Сашка поміщають у дитячий будинок. Усе, що залишилося в нього від того життя, - це мамині годинники й пістолет Толяна, що так сподобався йому в день їхнього знайомства в поїзді. У душі кожної людини таїться надія на краще. Так і Саня, живучи в притулку, вірив у те, що Толян, вийшовши з в'язниці, назавжди забере його до себе, але... Людина, що живе для себе, приречений на презирство й не здатна пам'ятати добро. Саме таким був Толян. При зустрічі із Саней який уже виріс, він навіть не міг згадати ім'я його матері, він продовжував своє злодійське життя. При зустрічі Толяна із Саней Саня все зрозумів. Він зрозумів те, що людина, якій він повірив, виявився низьк і підлим, зрадили всі надії хлопчика на краще. Для Сани це було дуже важко. Хлопчик не зміг витримати цього й убив Толяна, адже він зрадив його матір і самого хлопчика, розчарував його. На вбивство здатний не кожний. Потрібно знайти в собі сили, щоб убити людини. Пройшли роки. Саня став військовим, але до кінця згадував той день, коли нажав курок. Мені здається, що в душі цієї людини йшла боротьба. Він звик до Толяну, вірив у нього, але його надії обмануті. Він і радий тому, що помстився Толяну, але й, як нормальна людина, сильно шкодує про це. Спогаду не дають спокою йому. Я думаю тому, що Саня з маленького хлопчика виріс теперішнім чоловіком. Гарним людям завжди жилося сутужніше. Це, напевно, парадокс життя. Мені було приємно дивитися, як грають актори. Дуже запам'яталося вираження очей Миши Филипчука. Іноді досить одного погляду, щоб зрозуміти, що почуває або думає людина. Владимир Машков зіграв суворої й грубої людини, лицеміра, що думає тільки про себе. На жаль, таких людей, як Толян, багато. Наше життя така жорстока. Ми часто не зауважуємо за собою провин і помилок, які боляче ранять інших, буваємо грубі й несправедливі. Я думаю, що цей фільм змусить багатьох задуматися над своїм життям, над тим, що кожний з нас із себе представляє. Може бути, варто сказати «ні» усьому, що очорняє наше життя, робить людей звірами. Мені дуже сподобався фільм «Злодій». Ця кримінальна мелодрама показала мені життя небагато з іншої сторони. Я знала, але й ще раз переконалася в тім, що життя може підносити нам непередбачені ситуації й повороти. Протягом усього фільму ми стежимо за життям героїв, за їхньою психологією, за становленням дитини як особистості. У фільмі розглядають серйозні проблеми буття. Як знайти правильний шлях у доросле життя? Як вистояти проти неправди, злодійства й бруду? Життя - це складна реальність, у якій потрібно боротися, вірити й шукати. І фільм «Злодій» ще раз доводить це.





Ну а если Вы все-таки не нашли своё сочинение, воспользуйтесь поиском
В нашей базе свыше 20 тысяч сочинений

Сохранить сочинение:

Сочинение по вашей теме РЕЦЕНЗІЯ НА КІНОФІЛЬМ ПАВЛА ЧУХРАЯ «ЗЛОДІЙ». Поищите еще с сайта похожие.

Сочинения > Сочинения по украинской литературе > РЕЦЕНЗІЯ НА КІНОФІЛЬМ ПАВЛА ЧУХРАЯ «ЗЛОДІЙ»
Сочинения по украинской литературе

Сочинения по украинской литературе


Сочинение на тему РЕЦЕНЗІЯ НА КІНОФІЛЬМ ПАВЛА ЧУХРАЯ «ЗЛОДІЙ», Сочинения по украинской литературе