Екзюпері згадує саме Моцарта тому, що з дитинства він потрапив в руки людей, які зробили усе, щоб зберегти талант, даний йому Богом. Мені важко сказати ,чи живе ще Моцарт у мені, але якщо мені подобається музика і сучасна , і класична, якщо мені цікавою є література, то, напевно, Моцарт ще не вбитий в мені.
-Якщо повірити, що ми виліплені не із звичайної глини, а із благородної, а ще краще із зоряного тіста, як написано у Екзюпері, то чи маємо ми право перетворитися у мотлох і дати вбити у собі Моцарта. По крайній мірі, ми повинні прагнути до вершин, а не скочуватися у прірву.
- Можливо, Моцарт в мені почав засинати, але Екзюпері заставив його проснутися, і мені хочеться, щоб люди вірили в те , що ніколи не пізно будити в собі заснулі мрії, сподівання, прагнення, те, що робить нас людьми.